Жовтневоє (до 1930 року — Чемерінськоє, до 1945 року — Сталіндорф, до 1961 року — Сталінське) — сіло, центр сільської Поради народних депутатів. Розташовано в 20 км. на північний захід від районного центру. Найближча залізнична станція Павлополье на лінії Апостолово-ніжнеднепровськ-узел, в 10 км. від села. Населення — 1498 чоловік. Сільраді підпорядковані села Авдотьевка, Базавлучок, Калашникі, Леніна, Марьевка, Новоалексєєвка, Нововасильовка, Новоподольськоє, Павловка, Петропавловка, Поддубноє, Садове,Терно-ватка, Українка.

Історія

Жовтневоє — одне з молодих сіл Дніпропетровщини, що виникли в роки Радянської влади. Після громадянської війни, у відновний період, Комуністична партія і Радянський уряд, здійснюючи нову соціальну політику, з метою усунення земельного голоду у ряді губерній призвали малоземельних і безземельних селян переселятися в райони з родючими землями.На цей заклик відгукнулися не лише селяни, але і жителі міст, роботи, що не мали в ті роки. Згідно декрету уряду Української РСР від 27 травня 1922 року і рішенню VIII Всеукраїнського з'їзду Порад в січні 1924 року для селян Правобережної України,які через нестачу землі отримали невеликі наділи, відводився на півдні Лівобережжя чорноземний масив в 2 млн. десятини, що належали у минулому поміщикам{«Зірка» (Екатерінослав), 22 січня 1924 р.}.

У Екатерінославськой губернії було виділено 65 тис. десятини, в т.ч. в Криворізькому окрузі, де виникло Жовтневоє, 28 тис. десятини{ПА ІЇП при ЦК Компартії України, ф. 32, оп. 1, д. 1927, лл. 80, 189; «Зірка», 27 лютого 1925 р.}. В кінці 1924 року сюди прибули перші переселенці з Вінниці, Каменец-подольська, Вітебська, Житомира, Проськурова{Дніпропетровський облгосархив, ф. Р-4540, оп. 1, д. 989, л. 2.}. Переселення відбувалося в основному в 1925 — 1926 рр. і в менших масштабах — до середини 30-х
{Дніпропетровський облпартархив, ф. 19, оп. 1, д. 2115, л. 339.}.Населення молодого села було багатонаціональним — складалося з українців, євреїв, білорусів і представників інших національностей. Радянський уряд надавав переселенцям велику допомогу. Кожна сім'я отримала безоплатно максимальну норму землі в 16 і більш за десятину{«Зірка», 22 січня 1925 р.}, пільгові кредити на придбання сільськогосподарського інвентаря, худоби і споруду будинків. Були встановлені також податкові пільги.

Село, що налічувало спочатку більше 30 дворів, назвали Чемерінським, на честь білоруського революціонера В. С. Чемерінського, загиблого в роки громадянської війни. Воно входило до складу Софіївського району.

Перші кроки на неосвоєнних землях були важкими: люди жили в землянках, не вистачало сільськогосподарського інвентаря, а головне — досвіду ведення сільськогосподарських робіт.
У селі розвернулася гостра класова боротьба. У розташованих біля Чемерінського селах Софіївського району куркульство складало значний відсоток селян. Підтримувані буржуазно-националістічеськимі елементами, місцеві кулаки намагалися переконати переселенців в безперспективності роботи по освоєнню нових земель, посіяти серед них національну ворожнечу. У жорстокій класовій боротьбі з кулаками і їх різномастою агентурою села трудящих поступово ставали на дорогу новою) жізні{«Зірка»(Дніпропетровськ), 5 вересня 1935 р.}.

Продовження

На допомогу новоселам прийшла Софіївська районна партійна організація. Комуністи Софіївки організували навчання їх сільськогосподарським професіям, допомагали проводити польові роботи, вели політичну агітацію, виховували у дусі інтернаціоналізму. Над новоселами узяла шефство Софіївська комсомольська організація{Дніпропетровський облпартархив, ф. 2145, оп. 1, д. 1, л. 35.}. У 1926 році в Чемерінськом виникло комсомольське вічко на чолі з Б. Ю. Якубовським.
У 1927 році відбулися перші вибори в сільську Пораду, яка очолила комсомолець Б. Ю. Якубовський, В 1928 році в селі був створений партійний осередок, першим секретарем її став А. Я. Собольовський.

У перші роки жителі села вели одноосібне господарство, займалися кустарними ремеслами. Для кращого ведення сільськогосподарських робіт вони об'єднувалися в супряги і групи, а в 1926 році організували чотири Тоза, що охопили 36 господарств.
Високий трудовий підйом колгоспників сприяв зміцненню суспільного господарства артілі. За період з 1929 по 1941 рік посівні площі колгоспу виросли з 900 до 2500 га, а валовий збір зерна і валовий прибуток — в чотири рази. Виконуючи вирішення іюньсько-іюльського (1934 роки) Пленуму ЦК ВКП(б), що став поворотним пунктом в боротьбі за підйом тваринництва в країні, колгоспники приділили велике вникання розвитку цієї галузі господарства. У 1934 — 35 рр.
У артілі були створені три ферми: молочна, свинарська і вівчарська, а в 1939 році план розвитку тваринництва був виконаний по великій рогатій худобі на 144, по поголів'ю свиней — на 112, по вівцях — на 100 відс. За підсумками 1939 року Жовтневая МТС випередила по продуктивності праці інші машинно-тракторні станції району. У 1938 році середнє вироблення на кожен трактор ХТЗ склало 806 га. Загальний план тракторних робіт був виконаний на 114 процентов{днепропетровський облгосархив, ф.Р-3383, оп. 6, д. 1, л. 59.}.

За досягнення високих урожаїв винограду — 75,2 цнт з 1 га і успіхи в розвитку тваринництва колгосп став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1940 років і був занесений в її Почесну книгу. У Почесну книгу Виставки 1939 — 1940 рр. занесено 18 передовиків МТС, в т.ч. бригадир тракторної бригади комуніст М. Е. Голота,що добився в ті ж роки на тракторі ХТЗ вироблення 1152 га, за що нагороджений орденом «Знак Шани», тракторист А. Д. Зеленський, який в 1938 році на тракторі У-2 обробив 907 га землі{Там же, лл. 47, 59, 85, 119; д. 2, л. 38.}.

У 1939 році населення села складало 950 чоловік, більшість їх працювало в колгоспі. Частина населення працювала на підприємствах місцевої промисловості. У 1932 році в селі побудовані млин, маслоробня, в 1936 — створений швацький цех, а в 1937 — завершено будівництво трикотажної фабрики. Вже в 1930 році зведені перші господарські і адміністративні будівлі колгоспу.Опісля два роки виросли будівлі райкому партії, райвиконкому, районного відділення Держбанку, аптеки, пошти. До 1935 року введений в дію будинок колгоспника (готель) на 45 місць і відкритий раймаг. На місці старих землянок виросли добре сплановані вимощені вулиці з типовими добротними будинками, було завершено будівництво дороги покращуваного типа Жовтневоє — Павлополье.
У 1934 році село електрифікували і радіофікували, а в липні 1935 року тут пущена електрична підстанція на 35 тис. квт, що дала можливість встановити в 43 колгоспах 75 точок електромолотьби{Дніпропетровський облпартархив, ф. 19, оп. 1, д. 2115, л. 309.}. У 1937 році на вулиці Леніна був проведений водопровід завдовжки в 1 км. У 1935 — 1936 рр. побудована районна лікарня. Почали діяти дитячі ясла і сад.Советская власть много сделала для повышения культурного уровня жителей села. В 1928 году в Жовтневом открылась начальная школа, в которой обучались 103 ученика и работали 4 учителя.